Саветский Союз и гопникство
Пэтян, брат, дай пакурить шмаль! Вот уже два дня кутим без дела, жизнь скучна как мамин лекторий по логике. А я хочу экстрима, действий, закадрового пиздеца. Время шурупнуть что-нибудь посильнее, чтоб винт в мозги закрутился и глюкало затмило все границы реальности.
Охуенный план
Вика, такая тупая, но место говна в ее голове занято штуками, да кирзовыми сапогами. Она знает, где в деревню заебатых наркотиков с косоглазыми дедами, где каждый курит, чуть ли не с молоком из соски маминой. Мне рассказали, что там есть обалденный продавец, Михалыч, дядька стрелок, он всегда достает самое лютое дерьмо. Так что держишь в курсе, деловитая подруга моя, жизнь налаживается.
Сгон к Михалычу
На районе ожидал меня адачий пейзаж - обветшалые панельки, малярня на стенах, а между ними разбрасаны бомжи, шляющиеся как потерянные души. А я тут, быда спарка мордашек и походу на настоящую площадку.
Проходим по куче бутылок и ХУДОШОДИТЕ по усатой карте маршрута. Когда дошли до заброшенного домика, у нее начались мать его старческие сказки о том, как она тут кулачится и с шурупом нюхаете первитин. Она умудрилась меня даже помаразмировать, представляете?! В общем, я поняла, тут все гуд. Чую запах закладок, потом перехожу в банду новеньких, прикольных комрадов.
Друзья - бомжи
Ахуеть, Михалыч - дядька с презервативом на голове. Но чего только не сделаешь за первитин - надо же было так пиздануться. Он, как настоящий воровской коммерсант, сдает свое говно дикие деньги, но мне уже насрать, я взяла все, что позволял бюджет моей карманной кучерявости. Мне прямо потом показалось, что я закрутилась в супермаркете, где продаются все вещи, которые нужны для кайфа.
Все нафиг, дальше шлендрима. Возле плацкарты провалилась в шквальный дождик из денежных бумажек, разные типы были в погоне за кайфом. А я подумала: "погналин?". Заломалась, наскоряк срезала перчатку одного из верховых. Ерунда, примотала к карману, как будто карабинер в штанах.
Безумное путешествие
1. Говно, винт уже закручен, глюкало началось. Кругом бомжи, а я в баре. "Что ты баришься, малая?", - спрашивает меня один. Я решила его охуевшего записать в свою телефонную книжку, чтоб время не забыть.
2. Второй глюк за день - чувак с антеннами на голове кричит: "Я робот, я робот!". Мне насрать на его пропаганду, я на ушах со своими законы наркоманского Рима.
3. Третий глюк - бомж с длинной шевелистой головой кричит: "Я король Артур!". Я почему-то поверила ему и стала называть его "мой прекрасный король".
4. Четвертый глюк - я была уверена, что стала самолетом! Я кружилась по комнате, а все бомжи танцевали в ритм моих крыльев.
Мое путешествие продолжалось, а глюки становились только круче. Я просто бродила со всеми этими псевдобомжами, жизнь шурипала, и я вливалась в эту местную субкультуру. Местные бомжи даже стали меня уважать, потому что я была самой прикольной наркоманкой в районе.
Пэтян, брат, понимаешь, я сделала поставку, вдула шланг и почувствовала себя королевой подполья. Эта жизнь, сука, одно наслаждение, почувствовать себя свободной, самой верховной в этом дурдоме. Вика, брат, это было охуенно!
Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!